Національне відродження українців

[Петранка]

Вже декілька разів я зустрічався з подібними матеріалами та прекрасними розповідями людей в свідомості яких пробуджується справжнє усвідомлення себе українцями.Довго блукала загублена українська душа, шукаючи того берега своєї батьківщини, національного самовизначення. І ось людина находячись в довгому пошуку почула в собі українську душу.Це так багато значить для кожної людини,коли від того ,що піднімається за велику звитягу прапор твоєї України у тебе перехоплює дихання і на очі мимоволі накочуються сльози.Сльози любові і гордості за твою країну.Тому такі чесні сповіді людей не повинні губитись в інформаційних потоках чи забуватись.Це великі свідчення,що твоя країна не вмирає а підводиться і розгортає крила.Тому мені дуже захотілось аби ця тема стала темою позитиву.Тому, що у нас ще недавно до революції гідності так багато людей не достатньо усвідомлювали себе українцями.Тому і політична карта розділяла нас майже 50х50.Але пройшовши жорстокі випробовування українці ,що довгі роки блукали ,то відчуваючи себе советскими людьми.то росиянами,а ще велика частина вважала що відчуття національної гордості це щось другорядне,зовсім неважливе главное ,чтоб работа била ,хорошая зарплата и дешевая колбаса на столе, віднаходять у собі українську душу.З цього і починається остаточне відродження України.Тому ,що такі люди ,хоч самі сьогодні ще розмовляють російською,вже завтра точно не будуть заперечувати ,щоб їхні діти навчались в українських школах,вивчали і ставали активними в українській культури та традиціях,а це головне бо доки житиме українська душа доти житиме Україна ! СЛАВА УКРАЇНІ ! СЛАВА УКРАЇНЦЯМ ТА ГЕРОЯМ СЛАВА !

[Петранка]

Ось на таку прекрасну сповідь людини із Одеси я натрапив у фейсбуку.Що і заставило мене нарешті відкрити на форумі таку потрібну тему. У меня все так же!!! Это и моя история!

Моя история о том, как мгновенно может проснуться любовь к своей родине.
Так сложилось, что родители с детства мне прививали, что Россия наши великие братья, что это великая держава и так далее.
Еще совсем не давно, пол года-год назад, я души не чаял в России. Ходил бывало на русские марши. Ведь братья же, славяне. Украине не придавал никакого значения, украинец, для меня, звучало, как просто гражданство. Больше склонился к тому, что я русский. Радовался имперскому флагу на фан-секторе и невероятно осуждал флаг УПА, да и само УПА и все, что с ним связано.
Пришла зима, пришло время майдана. Изначально я даже поддерживал идею таможенного союза. По началу в своих убеждениях я был против майдана, не горел сильным желанием в Европу. Шли дни и постепенно мое мнение начинало меняться. Я увидел то, что люди уже стоят по просту не за интеграцию в ЕС, а против бандитского режима Януковича, я видел на сколько силен народ моей страны. Переломным моментом стали те самые страшные дни майдана. Я целый день сидел дома и смотрел стримы, смотрел как убивают людей, как издеваются над ними и вот тогда во мне буд-то что-то перевернулось. Я начал переживать за украинскую нацию и будущее Украины так, как не переживал еще никогда. Я начинал чувствовать себя украинцем. Россия постепенно выходила из меня, а чувство гордости за Украину становилось все больше и больше. Когда майдан все таки сверг зека - я по настоящему уже знал кто я на самом деле, но и к России я все же относился с уважением.
А вот уже когда произошла оккупация Крыма войсками РФ, вот тогда я понял, что брат к брату с оружием не приходит и что такое на самом деле Россия. Дальше я только все больше и больше начинал ненавидеть Московию. Сейчас я могу часами слушать гимн, смотреть на флаг и герб, и у меня будет радоваться душа. Идя по улицам и видя, что где-то в окне висит флаг Украины, сразу поднимается настроение. Не давно купил вышиванку и частенько ее одеваю на улицу. Когда иду по улице в вышиванке, то моментально появляется чувство гордости и даже когда кто-то коса смотрит на меня из-за этого, то мне это доставляет еще большего удовольствия. Меня часто называют бандеровцем, но меня это даже радует и я горд по этому поводу. Заряд "Слава Украине" мне заменил слово привет, когда здаровуюсь с кем-либо, слово спасибо, пока и т.д.
Я горд тем, что я украинец. Но мне жутко стыдно за то, каких убеждений я придерживался ранее, не осуждайте меня сильно.
Слава Україні!
Поверним Крим, за ним Кубань і проженем москальську срань!

[Петранка]

Зворушливо правда.Заплакала и я...Береги вас Бог,наши защитники!!!
Відчуття війни... Їдучи сьогодні тролейбусом, побачила, як повз нас назустріч стрімко проїхав БТР з українським прапором. Він пронісся з гуркотом по бруківці. На ньому було троє військових. Вони віталися помахами рук із зустрічними автівками, які їм сигналили. Позаду БТРа їхала військова колона із декількох вантажних машин і автобусів. У автобусах сиділи молоді хлопці у військових камуфляжних формах. Вони привітно посміхалися і теж віталися помахами рук. Я побачила ці молоді усміхнені обличчя - й у мене чомусь раптом стиснулося серце і виступили сльози. Я прошепотіла: "Хай Бог вас береже, хлопці... Повертайтеся живими і неушкодженими..." Шепочучи це, у мене рясніше покотилися сльози. Я не могла їх стримувати. Старша жінка, яка сиділа навпроти мене теж плакала і шепотіла до кожного автобуса: "Боже вас бережи..." Потім вона повернулася до мене, побачила, що я плачу, і заплакала ще більше, приказуючи щось про наших дітей... Це перший раз я побачила БТР на вулицях Тернополя. Пройшло вже декілька годин, а у мене перед очима стоїть той БТР з українським прапором і усміхнені молоді хлопці у військових формах з автоматами. На душі тривожно

[Hamstell]

гарна і потрібна тема

[анрі13]

Ось що "втнули" наші рівненські активісти-це міст по центральній вулиці Рівного



Молодь з"організувалась,почистила від старої фарби огорожу та пофарбувала в патріотичні тони

[Петранка]

Спустя несколько дней я уже был в Киеве. В маленьком банковском отделении служащая, пожилая интеллигентная женщина, рассказывала коллегам о разговоре с сестрой из Кемерово.

– И вот она мне говорит: вы там все фашисты, “бендеровцы”, вы за Америку. Да вы ноги должны целовать Путину, что он не сбросил на вас атомную бомбу, раз вы по-русски говорить не хотите! А я ведь ее, дуру, позвонила с днем рождения поздравить! А она – атомную бомбу!

И переведя взгляд на меня, вдруг спросила:

– А нельзя отказаться от русской национальности? Я ведь русская... Так стыдно!

– А зачем вам отказываться? – удивился я. – Вы и есть настоящая русская просто потому, что вы – украинка. Потому, что вы свободны. Потому, что вы хотели поздравить свою сестру с праздником, а не сбросить на нее бомбу. Пусть ваша сестра отказывается. Какая она, к черту, русская?

Ведь для того, чтобы быть русским – как впрочем, украинцем, евреем или еще кем-нибудь, – нужно для начала быть человеком, а не зверем. Это и есть самая большая государственная тайна современной России.

Віталій ПОРТНИКОВ

[Петранка]

У Харкові пасажири метро вгамовують сепаратиста, йдеться в сюжеті ТСН. Ніч. Проросійськи налаштований чоловік починає гучну суперечку з прихильниками єдиної України, але триває вона недовго. Сепаратисту хором відповідає весь вагон. "Слава Україні - героям слава! Слава нації - смерть ворогам! Україна - понад усе! Героям Небесної сотні тричі - слава, слава, слава!".

http://tsn.ua/ukrayina/u-harkivskomu...ta-355078.html Це була суттєва і конкретна відповідь В Харкові.Це вже свідчить про прозріння.

[Elijah]

Полностью поддерживаю! Прям как с меня писал, похожая история. Тоже раньше считал Россию сильным государством, братьями. Но сейчас все больше убеждаюсь в том, что бедные там люди, жить под тоталитарным прессом. Недавно наткнулся в сети на новость, что мол, правительство России запрещает кружевные женские трусы и кеды с балетками, а также обувь на каблуках... Даже не знаю как это комментировать, скоро начнут диктовать людям что им есть и что пить, что говорить и вообще... Не дай Бог нам украинцам такой неволи. Слава Украине!

[Петранка]

Полностью поддерживаю! Прям как с меня писал, похожая история. Тоже раньше считал Россию сильным государством, братьями. Но сейчас все больше убеждаюсь в том, что бедные там люди, жить под тоталитарным прессом. Недавно наткнулся в сети на новость, что мол, правительство России запрещает кружевные женские трусы и кеды с балетками, а также обувь на каблуках... Даже не знаю как это комментировать, скоро начнут диктовать людям что им есть и что пить, что говорить и вообще... Не дай Бог нам украинцам такой неволи. Слава Украине!

На рахунок того ,що говорити мені колись на Болталці шанований форумчанин Крим ,здається ,відповів на пропозицію поговорити на російських форумах про політику "я что дурак что ли, там ето запрещено.Там он изливал радость от того ,что у него с каждим днем все крепчает убеждение что он себя чувствует скорей русским чем украинцем.Убого ето виглядит зачем ета политика била б работа и что кушать.Лошадям не привередливие хозяева также дают работу и немного покушать ,что б дальше могли работать.

[Гаманчук]

Було це з 7 чи 8 років тому,поселилась на квартиру в старий будинок,біля мене молода сімья.Здружились,на другий рік зголосились допомогти нам викопати картоплю.Ми з Толею тягнули розпашку (4 сотки) Наташа з дружиною вибирали картоплю.Ойойой закричала Наташа,загубила золоту вінчальну обручку,шукали шукали нема.На другий рік дружина пішла за морквою до борщу ііі приносить морквину,посередині якої сяє золоте кольцо,я відразу дзвони Наташі.Віддали їй цю знахідку,ну і зрозуміло що вона відразу в гатроном.Посиділи нормально ну і її бльше вразила не морквина, а те що обручка повернулась до неї.

[Matroskin]

Юра хотел протестовать. Юра большой и смелый. Я красила Московский мост в Киеве - в какой-то мере это был мой долг перед Юрой. Сейчас Юра уже в Польше, он успел сбежать. Знаете, что хотел сделать Юра? Юра хотел покрасить вывеску «Массандра» в сине-желтый цвет. Он с другом выбрался ночью на трассу. Недалеко припарковал машину. Краску купили в разных концах города, чтобы их не заподозрили. К часу ночи они пришли на место. Начали красить - их заметил таксист. Через пару минут подъехали странные люди - заблокировали Юрину машину. Юра с другом вскочили в авто, дали по газам - через бровку, через газон, по мокрой горной дороге.

За ними была погоня. Да-да, друзья, иногда жизнь круче фильма. Юра на мокрой трассе не справился с управлением и, чуть не вылетев в пропасть, врезался в дерево. Чудом ребята остались живы. Они помчались по кустам - знаете, как это? Бежать и знать, что за тобой погоня. Бежать и знать, что если догонят - убьют? Бежать в темноту, по кустам, по склонам. Прятаться и стараться не дышать?

Сегодня мало, кто понимает, что раскуроченная бардовая «Славута» делает недалеко от троллейбусной остановки - почему в ней совершенно ничего не осталось и почему за ней никто не приходит. Об этом знают лишь пару человек. С опаской они приводят на «место преступления» своих друзей. С какой-то тупой приглушенной болью смотрят на вывеску «Массандра» - сегодня она сияет цветами аквафреша. Ее перекрасили в ту же ночь, а ведь она была почти сине-желтой.

Я наобум поехала в Ялту, где никогда никого не знала. Мой друг говорил: «Мы всегда ездили в Крым ради природы, и никогда - ради людей». С этим утверждением согласны даже местные -Крым неприветлив и угрюм. Люди, работающие в туриндустрии, подтверждают: «Сколько мы не пытались научить наших дружелюбию, безрезультатно».

Сегодня перед лицом всезахлестнувшего тупоумия люди стремятся объединиться. Еще не все это осознали, но уже то тут, то там слышны стандартные речи диссидентов и мигрантов: «Нам нужно объединяться».

Впервые в жизни я поехала в Ялту ради людей, и я их там нашла. Думаю, сегодня так должен поступить каждый. Если мы просто отречёмся от Крыма - а украинцы там согласны даже на это. «Забирайте все украинские продукты, пускай пьют русское сухое молоко. Перекрывайте воду. Перекрывайте границы. Пускай они начнут задыхаться без Украины». Крымчане готовы жертвовать собой. Но скажите, к чему это приведет? К процветающей Абхазии - не более.

Источник

[Петранка]

Якщо ти відновиш у собі справжнього українця.Якщо ти допоможеш сусіду чи товаришу стати справжнім українцем - патріотом своєї Батьківщини ти зробиш Україну справжньою демократичною державою.Тоді коли ми будемо єдині у своїх прагненнях тоді не буде місця сепаратизму ,розколу.І це стане найкращим мирним планом на довгі роки.

[Петранка]

Вчорашній парад вишиванок в Одесі,а там і великий український концерт на стадіоні, дають відчуття невже така велика людська активність в проукраїнських заходах можлива була ще рік назад в Одесі.Але так ми дуже швидко українізуємось,приходимо і повертаємось до свого,Шкода тільки ,що прискорило цей процес кроваве жертво приношення найкращих синів і дочок України. І як бачимо край кровавої плати ще ненаступив,,тому що надто довго і тонко плели сіті навколо нашої свідомості,щоб розділяти нас маніпулювати і використовувати в своїх імперських цілях.Позбавляючи Україну можливості вже давно стати на демократичний шлях розвитку і будувати свою щасливу Україну.

[Петранка]

Я сегодня еще больше загордилась своим дедом!
К нему на работе, подошли , и предложили поехать за 1000 гривень в день на Донбасс воевать за Новороссию.
Так как он у меня бывший десантник , и в свои 65 он выглядит на 45
Но мой дед молодец, не раздумывая , набил рожу!
И сказал что у него одна Родина за которую он будет воевать, и это Украина!
Хотя мои бабушка и дедушка были не за майдан , и по началу за Путина!

[Остап]

Якщо ти відновиш у собі справжнього українця.Якщо ти допоможеш сусіду чи товаришу стати справжнім українцем - патріотом своєї Батьківщини ти зробиш Україну справжньою демократичною державою.Тоді коли ми будемо єдині у своїх прагненнях тоді не буде місця сепаратизму ,розколу.І це стане найкращим мирним планом на довгі роки.

Підписуюсь під Вашим кожним словом, пане Петранка!
А нашим людям часто так цього не вистачає, за дровами лісу не бачать ( для особливо "обдарованих" перекладаю: за дрібними повсякденними клопотами не помічають , в якій все-таки чудовій країні та поміж яких гарних людей вони живуть).

[Петранка]

https://www.youtube.com/watch?v=naJJyQ285cM#t=127 Якщо у тебе в голові бувають деколи марення Росією послухай откровення.

[анрі13]

Сьогодні в маршрутці 5-тирічна дівчинка дозволила зфотографувать свої нігті.З таким підростаючим поколінням нас ніколи не зламати!

[Петранка]

Дуже постійно мене непокоїть питання чому так влаштований наш український світ ,що два українці не стидаються між собою розмовляти мовою окупанта і не комплексують з цього.Це повсюдно і на форумі також,чи довго ми будем радіти з цього ,щоб наші вороги втішались ,що малороси ми справжні ,тому що навіть мови своєї не хочемо вживати.А наше 100 процентне плювали ми на вашу расейську мову било б їх гірше навіть за санкції світу та зброю.Вуликоросам потрібно вже давно заявити що ми не їхні холуї а гордий український народ.Тепер переломний час настав і смакувати російською мовою без фактичної потреби є принизливим для всіх хто вважає себе українцями.І пора про це гордо заявити.Або зараз або ніколи ми не вийдемо із тенет росйської павутинини.Думайте над цим рідні брати і сестри українці.Прикладіть хоч мало зусиль і ми станемо справжнім незалежним народом бо по суті і коріння всіх наших бід і проблем росте саме з мови.

[Петранка]

Нагальним питанням подібним до мови є повернення українців до українських церков.Мабуть кожен підсвідомо розумів яку роль грають церкви московського патріархату в Україні .Та остання інформація як відсторонювали від управління церквою покійного патріарха Володимира тільки документально це підтвердила.Українці що так ревно хочуть бути прихожанами церков московського патріархату роблять медвежу послугу в укріпленні і впливу московської ідеології на Україну і це потрібно памятати всім починаючи від Президента.Не раз доводиться про це говорити із жителями Закарпатської області та основний аргумент відповіді такий та нам всеравно в якій церкві богу молитись бог один.Чисто збіблійної точки зору можливло й так.Та памятаючи про людський світ трохо й не так.Постає питання чому в Московії так заворушились над питанням існування їхньої церкви в Україні.І класичне ту бі о нот ту бі виразив Путін ВТРАТИМО ЦЕРКВУ В УКРАЇНІ ВТРАТИМО УКРАЇНУ.Так якої допомоги хочемо від світу якщо самі собі допомогти не хочемо.

[анрі13]

основний аргумент відповіді такий та нам всеравно в якій церкві богу молитись бог один.

Що Ви пропонуєте?Наступити на ті ж граблі,що і закон про мови?Найгірше,що можна в даній критичній ситуації придумать-це підняти питання віри.Сам бачу вирішення цього питання у створенні однієї церкви-Української.Але без втручання та вказівок-якою мовою молитись.Прихожани самі мають визначатись.Так було у моєму селі.Все інше зробить час та суспільні настрої